Вісник Одеського національного університету. Філологія

АПОКАЛІПТИЧНІ МОТИВИ В РОМАНІ ІЛЛАРІОНА ПАВЛЮКА «ТАНЕЦЬ НЕДОУМКА»

Анна Данюк — 2025-12-25

У статті проаналізовано роман українського письменника Ілларіона Павлюка «Танець недоумка» в контексті сучасного світового та національного апокаліптичного дискурсу, для якого характерні кризовість, катастрофізм та есхатологічні візії. Дослідження підкреслює актуальність осмислення теми кінця світу в українській прозі XXI століття, оскільки творчість сучасних письменників все частіше звернена до зображення художніх версій апокаліпсису (техногенного, екологічного, психологічного тощо). Роман Ілларіона Павлюка «Танець недоумка» є прикладом апокаліптичної прози, що домінує у літературі ХХІ століття та вимагає від авторів максимально реалістичного та науково обґрунтованого зображення фантастичного світу майбутнього людства. Автор вдається до різних міфологічних, мистецьких, біблійних, літературних алюзій, презентує виразну деструктивну апокаліптичну спрямованість. У творі акцентовано не лише мотиви відчаю, втрати, страждання, пошуки власної цілісності та ідентичності, а й вияви агресивного ставлення до ворожого світу, суїцидальні мотиви в поведінці головного героя. «Танець недоумка» порушує центральну для наукової фантастики проблему: відповідальність людства за власне майбутнє. Автор доводить, що людині не достатньо мати високі технології та можливість космічної експансії, щоб уникнути глобальної катастрофи для усього людства. Наскрізна апокаліптичність роману, ремінісценції на твори з кінцесвітньою тематикою, а також специфіка жанру «трилер» підсилюють інтригу, підвищують драматичність зображуваних подій. Художній світ романів І. Павлюка, сформований на перетині психологізму, містифікації та віртуалізації ірреальної дійсності, пропонує багатий матеріал для літературознавчих студій та потребує подальшого наукового дослідження.

УКРАЇНСЬКА ПОЕТИЧНА МІЛІТАРНА ТРАДИЦІЯ: ДО ПИТАННЯ ВИТОКІВ

Анна Маліцька — 2025-12-25

У статті розглянуто фольклор як одне з домінантних джерел української художньої мілітаристики. Актуальність теми зумовлена поширенням рис і прийомів усної народної творчості в поезії часів повномасштабного вторгнення й необхідності системного вивчення мілітарного дискурсу в культурі в історичній площині, що дозволить окреслити чіткіші зв’язки між традицією і новаторством. Досліджено, що тема війни є питомою для української культури від найдавніших часів. У статті розглянуто розгортання мілітарного дискурсу в народній творчості, зокрема, соціально-побутових піснях різних культурно-історичних періодів (княжої доби, козацтва, новітньої доби). Акумульовано студії українських науковців, у яких вивчено специфіку героїчного епосу Київської Русі (образ воїна, зображення мікрообразів мілітарного світу тощо). Проведено паралель між архетипними образами героя: лицаря у західноєвропейській традиції та козака в українській, а також проаналізовано зв’язок цієї традиції творення героїчного образу з сучасною поезією періоду повномасштабного вторгнення. Також проаналізовано подальший розвиток мілітарного дискурсу в солдатських і рекрутських піснях, що представляють творення докорінно інакшого типу воїна-солдата і занепад героїки, який не був згодом притаманний літературі 2022–2023 років. Насамкінець, у статті згадано процеси, подібні до фольклоризації, що відбувались уже в сучасному літературному процесі початку ХХІ століття (література Помаранчевої Революції та Майдану). Зроблено висновок про те, що фольклор є відображенням трансформації військових цінностей, образу героя-воїна; усна традиція споріднена з документуванням історії, меморіальними практиками, а також мистецьким утіленням сюжетів війни, у яких домінують суб’єктивізм, ліричність та підвищена емоційність. Такі ж тенденції вбачаються і в літературі перших років повномасштабного вторгнення.

ДО ПИТАННЯ ПРО НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА В ОПОВІДАННІ «ДЖУМА»

Валентина Мусій — 2025-12-25

Об’єкт уваги автора статті — оповідання «Джума». Воно входить до другої частини роману сучасного українського письменника Валерія Шевчука «Дім на горі», але є відносно самостійним твором — в оповіданні свій герой, свій сюжет. Це історія, яку, як і низку інших, розповідає один із персонажів роману. Мета статті — визначити жанрову природу цього твору. Автор доводить у статті тезу, що оповідання містить елементи притчі. Він мотивує свою думку тим, що ключову роль у творі відіграє ситуація життєвого вибору, що робить герой, а також тим, що цей вибір той робить, спираючись на загальнолюдські цінності.

Завданням вивчення жанрової природи оповідання пояснюється і вибір мето-дики дослідження — автор статті спирається на міфопоетичний, синергетичний та нарратологічний методи. Дослідження наратологічних стратегій письменника у статті мотивується тим, що увага Шевчука сконцентрована на внутрішньому стані героя, на його осмисленні своєї причетності до загибелі людей, його переживанні цього відкриття і на тому рішенні, яке він обирає. У зв’язку з тим, що наратор непомітно для читача перейшов на точку зору героя, передав події через призму їх сприйняття героєм оповідання, читачеві складно судити, відбувається все, що описано, в реальності або є результатом уяви (марення) вмираючої людини.

Автор статті вважає, що нарація в оповіданні «Джума» має інтроспективний характер, що дає можливість сфокусуватися на ментальних і психічних процесах, які переживає герой твору. І водночас така нарація відкриває перед читачем різні варіанти інтерпретації того, що сталося. Така варіативність рецепції є, як відомо, ознакою художнього твору.

РОЛЬ ДИСЦИПЛІНИ «ЛІТЕРАТУРА ОДЕЩИНИ» В ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ДРУГОГО (МАГІСТЕРСЬКОГО) РІВНЯ ОСВІТИ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «УКРАЇНСЬКА МОВА ТА ЛІТЕРАТУРА»

Ірина Нечиталюк — 2025-12-25

У статті йдеться про особливості контенту дисципліни «Література Одещини», котра належить до вибіркового блоку ОПП «Українська мова та література» другого (магістерського) освітньо-кваліфікаційного рівня. Наголошено, що курс є важливим елементом магістерської підготовки студентів-філологів в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. Присвячений літературній мапі Одеси, він систематизує інформацію про літературний процес одеського регіону від давнини до сучасності. Основний акцент у дисципліні зосереджено на літературі ХХ – початку ХХІ століття. Курс охоплює десятки імен, творів, збірок тощо. Дисципліна хоч і належить до блоку вибіркових дисциплін, усе ж є знаковою для здобувачів вищої освіти: вона сприяє особистісному і професійному розвитку студентів, котрі самі вибудовують власну освітню траєкторію на Півдні України, розвитку ними soft skills, занурення в галузевий і регіональний контексти, збільшення можливостей саморозвитку і максимально ефективного фахового наповнення. Курс дозволяє по-новому подивитися на українську літературу і літературу нацменшин з погляду регіональної специфіки. Дисципліна розширює знання про мистецтво слова рідного краю, формує навички дослідницько-пошукової роботи в галузі літературного краєзнавства. Вона має інтенції стати літературним середовищем, яке заохотить магістрів до читання, познайомить із творами регіону, створить поле для популяризації сучасної української літератури. Опанування питань, винесених на обговорення в межах курсу, посилить інтерес до наукових гуртків, літературних свят, зустрічей, фестивалів, інших заходів в Одесі, які сприятимуть формуванню читацької культури. Курс відкриває перспективи проведення майстер-класів, екскурсій Одесою, організації творчих зустрічей, літературних віталень тощо. Це все сприятиме розвитку світогляду студентів-філологів.

СТУДІЙНИЙ АЛЬБОМ ЯК ТРЕВЕЛОГ: ІНТЕРДИСКУРСИВНИЙ ПІДХІД

Іраїда Томбулатова — 2025-12-25

Це коротке дослідження фокусується на особливостях художнього втілення жанру «тревелог» та можливості його вдалої художньої репрезентації у ліриці. Загалом, у статті зазначено, що лірика популярних пісень — це окремий вид літературного мистецтва та унікальний канал комунікації з реципієнтом. Лірика такого типу часто набуває популярності по всьому світу, що сигналізує про те, що вона є якимось чином близькою великій кількості людей. Дослідження таких текстів може продемонструвати основні складові аксіологічної системи цілих поколінь та культурних епох. Також може пояснити, які з цінностей важливі для людства назагал, оскільки деякі нові покоління переосмислюють лірику, яка могла бути популярною для поколінь десятиліття тому. У дослідженні йдеться про студійний альбом як про художню репрезентацію тревелога, наголошується на тому, що художня подорож має мати дві основні складові: документальну та фікційну. Цікавим є той факт, що художня подорож часто розширено з суто географічної до культурної чи/та метафізичної тощо. Ба більше, будь-яка подорож є частиною досвіду, а отже, може певним чином вплинути на ідентичність як автора, так і реципієнтів. У статті увагу приділено студійному альбому 1999 року “Californication” гурту Red Hot Chili Peppers, продюсером якого був Рік Рубін. Цей студійний альбом проаналізовано з точки зору того, що його можна ідентифікувати як тревелог. Окрім виключно імагологічного плану, за посередництвом якого можна говорити про певні домінуючі географічні топоси (вочевидь, Каліфорнія є центральним топосом), у цьому альбомі у ліриці часто стикаємося з інтертекстуальним виміром, що залучає реципієнта до культурної подорожі. Варто також підкреслити й те, що в ліриці авторами відрефлексовано ряд інтелектуальних аспектів, філософських теорій, усвідомлення яких є частиною й метафізичної подорожі. Отже, представлена лірика є тревелогом, який має складну структуру, аналіз якої може відкрити нові сенси, пов’язані одразу з кількома поколіннями.

СХІДНІ МОТИВИ В ЕСЕЇСТИЦІ Г. ПАГУТЯК

Тетяна Шевченко — 2025-12-25

Статтю присвячено аналізу ролі, місця, інтенцій східних мотивів і образів в есеїстиці лауреатки Шевченківської премії Галини Пагутяк. Об’єктом вивчення постали її збірки прози «Мій Близький і Далекий Схід», «Кожен день — інший», «Книга снів і пробуджень». З’ясовано, що винятковий інтерес Г. Пагутяк до східних мотивів і образів зумовлений не лише їх екзотичністю. Авторку приваблює Схід у різних своїх проявах як загальнолюдська прабатьківщина, недооцінена європейськими і українськими мислителями зокрема. Підсумовано, що посилена увага авторки до культури Сходу зумовлена винятковим прагненням усвідомити формат сучасного світоустрою, проблему національного світогляду, роль далекої на перший погляд культури у формуванні власної. Проаналізовано практики творчого запозичення Г. Пагутяк ідей і мотивів Ду Фу, Цюй Юань, Лі Бо, Чжуанцзи, Мурасакі Сікібу, Кенко-Хосі, Ясунарі Кавабата, Рюноске Акутаґави, Конфуція, Лаоцзи, Сей Сьонагон, фрагментів книг «Дао де дзін», «Шицзін», «Ман-йо-сю» тощо. У статті також осмислено можливості дзуйхіцу у варіанті Г. Пагутяк під впливом Сей Сьонаґон. Осмислення окремих мотивів і образів (смерті як звільнення, роси як смутку й розлуки) здійснено предметно. Узагальнено, що авторка сприймає культурні образи Японії і Китаю як певні точки відліку універсальної світової мудрості й божественної сили, парадоксально близькі українській свідомості. Літераторка вбачає в культурі Сходу взірець космічної гармонії і джерело особистого натхнення для себе як української письменниці. І саме тому її стиль багато в чому схожий на ті чи ті зразки східної літератури: вона віднаходить можливості легко говорити про складне в есеях, на малій текстовій площі ємко вміщуючи розгорнуті думки і міркування, висловлюючись образно, вишукано, витончено, тонко, афористично.

РЕЦЕНЗІЯ НА МОНОГРАФІЮ НАТАЛІЇ ПЕТЛЮЧЕНКО «ЛІНГВІСТИКА ХАРИЗМИ» (THE LINGUISTICS OF CHARISMA). БЕРЛІН. 2024

Наталія Кондратенко — 2025-12-25

Рецензована монографія професора Наталії Петлюченко є підсумком багато річної праці в галузі політичної лінгвістики та результатом п’яти наукових проєктів, виконаних авторкою у межах програми підтримки науковців Александра фон Гумбольдта та співпраці з Інститутом славістики Технічного університету в Дрездені. Заявлена в монографії концепція політичної харизматики викристалізувалась упродовж 18 років роботи в цій науковій галузі, що і була започаткована Наталією Петлюченко як відомою в Україні і Західній Європі дослідницею політичного дискурсу — передусім в аспектах експериментальної фонетики та компаративістики.

РОЗРОБЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОМОВНОГО КОРПУСУ МЕРЕЖЕВИХ ТЕКСТІВ З АГРЕСИВАМИ

Марія Малишева — 2025-12-25

Дослідження мережевого дискурсу як простору розгортання агресивної комунікативної поведінки потребує застосування автоматизованих методів аналізу даних. Це вимагає великих масивів текстів, проте українськомовні корпуси текстів, придатні для вивчення агресії в мережевому дискурсі, у відкритому доступі відсутні. У дослідженні висвітлено процес створення українськомовного корпусу текстів з маркерами агресії у межах проєкту з вивчення вербальної агресії в мережевому дискурсі. Обґрунтовано вибір джерела текстів для корпусу, запропоновано розроблений автором застосунок для збирання коментарів за допомогою вебскрейпінгу, окреслено процедуру опрацювання отриманих текстів, що включає очищення, визначення мови та полярності, додаткове очищення, токенізацію та лематизацію, вилучення стоп-слів. Джерелом текстів є інтернет-портал Censor.Net. Застосунок розроблено мовою програмування Python із використанням модуля Beautiful Soup, для очищення текстів застосовано регулярні вирази, для визначення мови — бібліотеку langdetect, полярність визначено за допомогою інструменту polyglot, для токенізації та лематизації використано бібліотеку simplemma, а для виокремлення біграм — nltk. Для додаткового етапу лематизації створено словник частотних токенів (частота ≥ 5) та їхніх лем. Отриманий українськомовний корпус текстів мережевого дискурсу, що містять маркери агресії, містить 16 769 коментарів, 188 825 токенів, із яких 39 975 є унікальними, а також 168 702 унікальні біграми; у корпусі додатково зазначено нікнейм автора, текст коментаря, мову та полярність. Словники токенів і біграм містять інформацію про їхню частотність. Обсяг корпусу не є фіксованим, його й надалі буде поповнювано новими коментарями. Корпус, словники та застосунки для їх створення доступні у відкритому доступі.

ОКАЗІОНАЛІЗМИ В ДИТЯЧОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКО-СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКИ ВСЕВОЛОДА НЕСТАЙКА «ПРИГОДИ БЛИЗНЯТ-КОЗЕНЯТ)

Лариса Шевчук — 2025-12-25

У статті доводиться, що казка Всеволода Нестайка «Пригоди близнят-козенят», написана для дітей дошкільного віку, стала тією творчою лабораторією, в якій викарбовується авторський почерк дитячого письменника, що добре розуміє психолінгвістичні особливості своєї читацької авдиторії і враховує у своїй діяльності. Креативність ідіолекту Всеволода Нестайка виявляється в індивідуально-авторській мовотворчості, а саме у створенні оказіональних слів, які формують мовну картину світу дитини із ціннісними категоріями добра і зла. У статті здійснено комплексний семантико-словотвірний аналіз оказіоналізмів на матеріалі казки Всеволода Нестайка «Пригоди близнят-козенят». Виокремлено індивідуально-авторські деривати, визначено їхні структурно-семантичних характеристики і емоційно-оцінну функцію, що забезпечують прагматичну ефективність авторського стилю. Виявлені інновати послугували матеріалом для укладання словотвірного та тлумачного словника загальних та власних оказіональних назв казки «Пригоди близнят-козенят». Окрім тлумачення та дериваційної характеристики, словник містить ілюстративний контекст (цитати з твору В. Нестайка), що демонструє функціонування оказіонального слова. У дослідженні схарактеризовано способи оказіонального словотвору, застосовані автором казки. Письменник уміє поєднувати узуальні та неузуальні способи продукування оказіоналізмів. Серед узуальних способів створення оказіональних слів в казці переважає морфологічний спосіб (суфіксальний, словоскладання, складносуфіксальний). Менш активно використовується лексико-семантичний спосіб. Неузуальні способи продукування оказіоналізмів демонструють словотвірну гру: субституцію, черезступеневе словотворення, гендіадис, голофразис та декомпозицію. Семантично прозора мотиваційна основа індивідуально-авторських інновацій Всеволода Нестайка та мовна гра привертає увагу юних читачів і стимулює загострений інтерес до художнього твору. Доведено, що оказіоналізми в казці Всеволода Нестайка виконують не лише номінативну, а й оцінно-експресивну та характеротворчу функції, сприяючи формуванню аксіологічних категорій мовної картини світу дитини. Зроблено висновок про те, що ідіолект письменника є феноменом сучасного української дитячого дискурсу, мова якого вирізняється інтенсивною словотвірною грою та високим прагматичним потенціалом.

СЛОВОТВІРНІ КОМПЕТЕНЦІЇ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ (НА МАТЕРІАЛІ НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ ФЕМІНІТИВІВ)

Галина Яроцька — 2025-12-25

У статті досліджено словотвірні компетенції штучного інтелекту при перекладі німецьких фемінітивів українською мовою. Проаналізовано перекладацькі стратегії трьох версій мовної моделі ChatGPT (4.0, 5.1 та 5.2) у ситуаціях конкуренції фемінітивних форм в українській мові. Матеріалом дослідження слугували офіційно-ділові тексти німецькою мовою, що містили фемінітиви різних семантичних груп (професійні, посадові та статусні номінації). Методологія включає зіставний аналіз оригінальних німецьких фемінітивів та їхніх українських перекладних відповідників, виконаних трьома версіями AI. На основі кількісного та якісного аналізу виявлено значні відмінності у словотвірних стратегіях моделей. Модель GPT-5.2 демонструє найвищу чутливість до сучасних тенденцій розвитку української мови, послідовно обираючи продуктивні фемінітиви з суфіксом -к(а), що корелює з даними корпусу ГРАК та кодифікованою нормою. Версія GPT-5.1 виявляє перехідний характер словотвірної поведінки, поєднуючи інноваційні форми на -к(а) та консервативні на -иса/-еса, що відображає варіативність сучасної мовної норми. Натомість GPT-4.0 надає стійку перевагу традиційним запозиченим формам із суфіксами -иса/-еса, навіть там, де корпусна частотність демонструє домінування форм на -к(а). Дослідження підтверджує гіпотезу про те, що еволюція мовних моделей супроводжується поглибленням чутливості до варіантності, нормотворчих процесів і корпусних даних. Результати мають практичне значення для вдосконалення алгоритмів машинного перекладу шляхом інтеграції актуальних мовних даних та можуть бути використані укладачами словників, редакторами й перекладачами, які працюють з гендерно-маркованою лексикою.