ОКАЗІОНАЛІЗМИ В ДИТЯЧОМУ ХУДОЖНЬОМУ ДИСКУРСІ: СЕМАНТИКО-СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ (НА МАТЕРІАЛІ КАЗКИ ВСЕВОЛОДА НЕСТАЙКА «ПРИГОДИ БЛИЗНЯТ-КОЗЕНЯТ)

Анотація

У статті доводиться, що казка Всеволода Нестайка «Пригоди близнят-козенят», написана для дітей дошкільного віку, стала тією творчою лабораторією, в якій викарбовується авторський почерк дитячого письменника, що добре розуміє психолінгвістичні особливості своєї читацької авдиторії і враховує у своїй діяльності. Креативність ідіолекту Всеволода Нестайка виявляється в індивідуально-авторській мовотворчості, а саме у створенні оказіональних слів, які формують мовну картину світу дитини із ціннісними категоріями добра і зла. У статті здійснено комплексний семантико-словотвірний аналіз оказіоналізмів на матеріалі казки Всеволода Нестайка «Пригоди близнят-козенят». Виокремлено індивідуально-авторські деривати, визначено їхні структурно-семантичних характеристики і емоційно-оцінну функцію, що забезпечують прагматичну ефективність авторського стилю. Виявлені інновати послугували матеріалом для укладання словотвірного та тлумачного словника загальних та власних оказіональних назв казки «Пригоди близнят-козенят». Окрім тлумачення та дериваційної характеристики, словник містить ілюстративний контекст (цитати з твору В. Нестайка), що демонструє функціонування оказіонального слова. У дослідженні схарактеризовано способи оказіонального словотвору, застосовані автором казки. Письменник уміє поєднувати узуальні та неузуальні способи продукування оказіоналізмів. Серед узуальних способів створення оказіональних слів в казці переважає морфологічний спосіб (суфіксальний, словоскладання, складносуфіксальний). Менш активно використовується лексико-семантичний спосіб. Неузуальні способи продукування оказіоналізмів демонструють словотвірну гру: субституцію, черезступеневе словотворення, гендіадис, голофразис та декомпозицію. Семантично прозора мотиваційна основа індивідуально-авторських інновацій Всеволода Нестайка та мовна гра привертає увагу юних читачів і стимулює загострений інтерес до художнього твору. Доведено, що оказіоналізми в казці Всеволода Нестайка виконують не лише номінативну, а й оцінно-експресивну та характеротворчу функції, сприяючи формуванню аксіологічних категорій мовної картини світу дитини. Зроблено висновок про те, що ідіолект письменника є феноменом сучасного української дитячого дискурсу, мова якого вирізняється інтенсивною словотвірною грою та високим прагматичним потенціалом.