УКРАЇНСЬКА ПОЕТИЧНА МІЛІТАРНА ТРАДИЦІЯ: ДО ПИТАННЯ ВИТОКІВ

Анотація

У статті розглянуто фольклор як одне з домінантних джерел української художньої мілітаристики. Актуальність теми зумовлена поширенням рис і прийомів усної народної творчості в поезії часів повномасштабного вторгнення й необхідності системного вивчення мілітарного дискурсу в культурі в історичній площині, що дозволить окреслити чіткіші зв’язки між традицією і новаторством. Досліджено, що тема війни є питомою для української культури від найдавніших часів. У статті розглянуто розгортання мілітарного дискурсу в народній творчості, зокрема, соціально-побутових піснях різних культурно-історичних періодів (княжої доби, козацтва, новітньої доби). Акумульовано студії українських науковців, у яких вивчено специфіку героїчного епосу Київської Русі (образ воїна, зображення мікрообразів мілітарного світу тощо). Проведено паралель між архетипними образами героя: лицаря у західноєвропейській традиції та козака в українській, а також проаналізовано зв’язок цієї традиції творення героїчного образу з сучасною поезією періоду повномасштабного вторгнення. Також проаналізовано подальший розвиток мілітарного дискурсу в солдатських і рекрутських піснях, що представляють творення докорінно інакшого типу воїна-солдата і занепад героїки, який не був згодом притаманний літературі 2022–2023 років. Насамкінець, у статті згадано процеси, подібні до фольклоризації, що відбувались уже в сучасному літературному процесі початку ХХІ століття (література Помаранчевої Революції та Майдану). Зроблено висновок про те, що фольклор є відображенням трансформації військових цінностей, образу героя-воїна; усна традиція споріднена з документуванням історії, меморіальними практиками, а також мистецьким утіленням сюжетів війни, у яких домінують суб’єктивізм, ліричність та підвищена емоційність. Такі ж тенденції вбачаються і в літературі перших років повномасштабного вторгнення.