ПРОСТОРОВІ ІДЕЇ К. ЛЕОНТЬЄВА ЯК ІСТОРІЯ ДУХУ

Анотація

У статті актуалізуються філософсько-естетичні моделі К. Леонтьєва, що дозволяють розглянути просторові ідеї критика й філософа як шлях його духовного становлення. Відзначається, що незважаючи на ряд дослідницьких
робіт про К. Леонтьєва, система його світобачення і світовідчуття отрефлексіровані недостатньо. З огляду на той незаперечний факт, що сучасна гуманітаристика прагне до синтезу її складових філософії, історії, культури,
тексти К. Леонтьєва потребують переосмислення і систематизації внаслідок їх актуальності. Про пророцтва К. Леонтьєва неодноразово писали М. Бахтін, Б. Ейхенбаум, В. Шкловський, М. Ямпольський. Необхідно долати штампи в судженнях про критику, бо його духовний трансфер був неоднозначним і суперечливим. Еволюція світобачення К. Леонтьєва пов'язана як з конкретною соціокультурною, так і з драматичною атмосферою його особистої творчості. У статті наголошується, що історія його духовного начала визначалася наступними факторами: пізнанням язичницької віри, захопленням православною християнською традицією, затвердженням панславізму, чернечим відлюдництвом одночасно. У культурологічному аспекті йому притаманний естетизм,
що дозволяє назвати його літературну критику предтечею модерністської. У центрі його пошуків священні тексти, псалми Давида, російська і зарубіжна історіографія і історіософія, культура і література. Стиль мислення характеризується метафоризацією, парадоксальністю, інтимізацією. Просторові ідеї шикувалися в систему, згідно опозицій: тенденційність, естетизм, гармонія, хаос, національне, всесвітнє і т. ін. Духовний трансфер виникав внаслідок подорожі по світовому інтелектуальному простору.