РОМАНТИЗМ: PRO й CONTRA (ОЦІНКА РОМАНТИЗМУ У РЕВОЛЮЦІЙНИХ МОДЕЛЯХ ПИСЬМЕННИКІВ 1920-х)

Автор(и)

  • Тамара Морева Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова кафедра світової літератури, Україна

Ключові слова:

романтизм, естетика, літературна традиція, літературний процес, література та дійсність

Анотація

Стаття присвячена вирішенню питань літературного процесу, його закономірностей. Зокрема - ставлення до літературної традиції, до тих художніх напрямів, які мали масовий характер в минулому. Об'єкт дослідження -
російська література початку XX століття. Відзначаються причини малої вивченості цього етапу літератури: політизація літератури, мало доступність або недоступність багатьох документів і самих творів (ряд творів був
заборонений або навіть знищений, вони перевидавалися тільки за кордоном), суперечливість відносин між письменниками та державою, складність і неоднозначність оцінок письменниками результатів революції. В центрі уваги автора статті - розуміння письменниками суті літературної праці, змісту літературного твору, відносин між літературою і громадським життям, ступеня самостійності літератури від вирішення державних задач. Всі ці
питання автор статті намагається вирішити на основі вивчення ставлення письменників перших десятиліть XX століття до романтизму. Головні персоналії, про яких йде мова - Олександр Фадеев, Олександр Богданов та Лев
Лунц. Частково - поет Олексій Г'астев. Фігура Олександра Фадеева особливо цікава тому, що автор роману «Розгром», в якому очевидні ознаки романтики, викладаючи свої погляди на літературу, різко та однозначно виступив не тільки проти романтизму, а й проти романтики. Позиція О. Богданова неоднозначна. Він виділяє в творах романтиків (Лєрмонтов, Байрон) простоту, яка повинна бути орієнтиром для молодих письменників, але вважає, що мова може йти тільки про переймання (засвоєнні) форми. Зміст нової літератури має бути абсолютно новим. Основну увагу в статті приділено представнику групи «Серапіонові брати» Льву Лунцу. Вже назва групи демонструє близькість письменників романтизму. З романтиками Лунца ріднив підхід до творчості: вона повинна бути вільною від програм, директив. Вона повинна підкорятися уяві. У статті зроблено висновок про те, що романтична естетика не могла піти в минуле. У кожну нову епоху письменники обов'язково знаходили в ній те, що
відповідало їх власному розумінню мистецтва.

Посилання

Bogdanov A. A. (1990) Voprosy socializma: Raboty raznyh let [Questions of socialism: Works of different years]. Moscow: Politizdat [in Russian]

Gastev A. K. Stihotvoreniya [Verses]. URL: http://az.lib.ru/g/gastew_a_k/text_0010.shtml

Zalesskaya L. I. (1973) O romanticheskom techenii v sovetskoj literature [About the romantic trend in Soviet literature ]. Moscow: Nauka [in Russian]

(2001)Opyt neosoznannogo porazheniya: Modeli revolyucionnoj kul'tury 20-h godov [The experience of unconscious defeat. Models of revolutionary culture of the 20s]. Moscow: Publishing RGGU [in Russian]

Chernoivanenko E. M. (1997) Literaturnyj process v istoriko-kul'turnom kontekste. Razvitie i smena tipov literatury i hudozhestvenno-literaturnogo soznaniya v russkoj slovesnosti XI – XX vekov [iterary process in historical and cultural context. Development and change of types of literature and literary consciousness in Russian literature XI – XX centuries]. Odessa: Mayak [in Russian]

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-12-12

Як цитувати

Морева, Т. (2019). РОМАНТИЗМ: PRO й CONTRA (ОЦІНКА РОМАНТИЗМУ У РЕВОЛЮЦІЙНИХ МОДЕЛЯХ ПИСЬМЕННИКІВ 1920-х). Вісник Одеського національного університету. Філологія, 24(2(20), 38–47. вилучено із http://philolvisnyk.onu.edu.ua/article/view/235694

Номер

Розділ

Статті