ТІЛЕСНІСТЬ ЯК КЛЮЧ ДО ПРОЧИТАННЯ РОМАНУ СИЛЬВІ ЖЕРМЕН «ПОГЛЯД МЕДУЗИ» (“L'ENFANT MÉDUSE”)

Анотація

У статті йдеться про сучасний роман французької письменниці Сільві Жермен «Погляд Медузи». Встановлюється зв'язок між парадигмою тілесності (образами – очі, голос, мотивами – сексуальне насильство, перевтілення;
елементами ритуалу, символікою) та авторською концепцією однобокості як шляху до деструкції та смерті.
Авторка статті враховує не тільки саме текст роману, але й так звані паратекстуальні елементи (назва твору, назви глав та частин глав, епіграф). Усі ці елементи безпосередньо пов’язані с тілесною парадигмою (назва діючої сили зору, перелік засобів відтворення тіла на малюнку, перевтілення тіла). Героїня роману, Люсі, переживає декілька стадій у своєму підростанні, а також у розвитку своїх відношень з родичами та мешканцями провінційного
містечка. Дитинство – це пора гармонії і любові до усіх. У Люсі є друг, якого вона вважає своїм братом-близнюком, є і інший, зведений (у них одна матір і різні батьки) брат. Але разом з підростанням у життя Люсі приходить і
трагедія: вона стає жертвою сексуальних домагань з боку свого зведеного брата. І тут Люсі залишається один на один зі своїм ворогом. Спочатку вона переживає жах, образу, безпорадність. Потім – відразу до усього, що може
зробити її тіло привабливим. У кінці кінців вона робить своє власне тіло зброєю від ворога. Вона уважно навчається у природних істот вбивати і захищатися від загрози. А потім – використовує знання про агресивні кольори, пози, звуки у природі для того, щоб паралізувати свого ворога. Вона перемагає. Але перевтілення жертви у ката не пройшло безслідно. Люсі втратила людські здібності дарувати, чекати, відчувати радість і так інше. Тому їй залишалося навчатися усьому знову.