СИМВОЛІЧНИЙ ПРОСТІР РОМАНУ О. С. ГРІНА «ЗОЛОТИЙ ЛАНЦЮГ» («ЗОЛОТАЯ ЦЕПЬ»)

Анотація

Метою статті є спроба розкрити структуру символічного простору роману О. С. Гріна «Золотий ланцюг». Об’єкт аналізу – конституенти символічного простору: топос як місце дії, що включає інтер’єр, екстер’єр, природний ландшафт; інтертекстуальні та метатекстові маркери, які організовують текстовий простір твору; символообрази, що формують символічний простір тексту. У роботі використано методи семіотичного, герменевтичного, інтертекстуального, опозитивного та компонентного аналізу. Результатом дослідження є виявлення того, що ланками, які поєднують текстову тканину роману є символообрази ланцюга, змії, будинку, дерева, дзеркала та інші. Поліфонічний простір роману «Золотий ланцюг» інтегрує референтний локус, інтертекстуальні асоціації, смислові зв’язки на ґрунті метонімічних або метафоричних відносин між символічними індексами, символообрази персонажів. Ключовий образ-символ золотого ланцюжка є полівалентним. Це і лукавий спокусник – для Діге, Томпсона, Галуея, – і відображення Всесвіту, де мешкають живі душі. Образ ланцюга-змії відіграє в романі сюжетоутворюючу та композиційну роль. Практичне застосування результатів дослідження можливо в практиці навчання студентів методам і прийомам лінгвосеміотичного аналізу символічного простору літературного твору з метою заглиблення у перспективу його прочитання.