ДРАМАТИЗМ ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ СИТУАЦІЇ Л. ШЕСТОВА

Анотація

У статті актуалізуються релігійно-філософський та літературознавчий підходи Л. Шестова до російської літератури. Розглядається особливість метафізичного дискурсу критика. Відзначається парадоксальність Л. Шестова, обумовлена його світоглядом. Акцентовано увагу на роздумах Л. Шестова про літературу як пізнання буття. Сутність ідей Л. Шестова полягає у визначенні экзистенціалів в художніх текстах. З його точки зору філософія грунтується на раціональному мисленні, абсолютному та загальних правилах, але одкровення художника пізнається тільки через особистий досвід та відкриття божественного. Світ художньої  творчості визначається «свавіллям письменника», тобто його інтуїцією та прозрінням. У статті вказується, що інтерпретація богословських, філософських, літературних текстів дозволяє дійти висновків про характер критики Л. Шестова не лише як філософсько-естетичної, екзистенціальної, але й інтегративної. Монотематизм критика підтверджується системою мотивів та лейтмотивів, інтертекстуальними елементами, концентричними колами, повторами, питаннями з негативною коннотацією, внаслідок яких залишається «чисте філософське поле» для роздумів. Оскільки у більшості випадків Л. Шестов запозичує цитати з першоджерел, додаючи власний переклад і точні дані про джерело, виникає враження, що вони грають роль доказів і наукового знання. Проте Л. Шестов категорично проти такого знання, отже, знову виникає протиріччя, яке постає парадоксом його дискурсу.