МОВНА ПАРАДИГМА В ПОВІСТЯХ Л. ТОЛСТОГО 80-х – 90-х РОКІВ ХІХ ст.

Автор(и)

  • О. Ю. Добробабіна Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2307-8332.2021.1(23).251877

Ключові слова:

типи діалогу, внутрішній монолог, авторська ремарка, «психологічні мотиви», Л. М. Толстой

Анотація

У статті аналізуються форми та типи мовлення: «монологічні», «діалогічні». Досліджується специфіка організації «мовленнєвих форм». Приділено увагу архітектоніці і пропорційному співвідношенню різних «мовленнєвих форм». У центрі уваги – повісті Л. М. Толстого пізнього періоду його творчості. Виявлено головні функції прямої мови у цих творах: визначення рис характеру героя, його оточення, епохи, до якої він належить. Йдеться також про зв'язок між мовним та сюжетним рівнями повістей Л. М. Толстого, кожна з яких є художньою системою та окремим художнім світом. Досліджено мовну організацію повістей Толстого, а саме – зв’язки між окремими частинами тексту, абзацами. Звернуто увагу на місце діалогічної, а також неупорядкованої мови у повістях. Вивчено роль внутрішніх монологів (віддзеркалення процесу рефлексії героїв, боротьби різних мотивів поведінки, подвоєність свідомості і так інше). Авторка статті обґрунтовує висновок про те, що Л. Толстой перетворив логічне внутрішнє мовлення в особливий, сильний засіб аналізу, який володіє безпосередньою достовірністю: людина аналізує сама себе, використовуючи розчленовані формулювання.

Посилання

Vinogradov V. V. (1939). About the Language of L. Tolstoy (50–60s) [O yazyke L. Tolstogo (50–60-e gody)]. Literaturnoye nasledstvo: V 45 t., Moskva, 35, pp. 179–189. [In Russian].

Gasparov, B. M. (1978). Oral Speech as a Semiotic Object [Ustnaya rech kak semioticheskiy obyekt]. Semantika nominatsii i semiotika ustnoy rechi, Tartu, pp. 181–193. [In Russian].

Ginzburg, L. Ya. (1979). About the Literary Hero [O literaturnom geroye]. Leningrad, p. 221. [In Russian].

Ezhova, R. A. (1983). Monologue and its Functions in the Style of L. N. Tolstoy [Monolog i ego funktsii v stile L. N. Tolstogo]. Russkaya rech, 6, p. 21–25. [In Russian].

Leongrad, K. (1982). Accentuation of Personality [Aktsentuirovanniye lichnosti]. Kiyev, p. 230. [In Russian].

Strakhov, I. V. (1978). Psychological Analysis in the Works of L. N. Tolstoy [Psikhologicheskiy analiz v tvorchestve L. N. Tolstogo]. Voprosy psikhologii, 4, pp. 9–21. [In Russian].

Tolstoy, L. N. (1963). Collected Works: In 20 Volumes [Sobr. soch.: V 20 t.]. T. 12, Moskva, pp. 140–258. [In Russian].

Uznadze, D. N. (1996). Psychological Research [Psikhologicheskiye issledovaniya]. Moskva, p. 124 [In Russian].

Freyd, Z. (1990). Psychology of the Unconscious [Psikhologiya bessoznatelnogo]. Moskva, p. 440. [In Russian].

Yung, K. (1991). Psychological Types [Psikhologicheskiye tipy]. Moskva, p. 210. [In Russian].

Yakubinskiy, L. P. (2006). About Dialogical Speech [O dialogicheskoy rechi]. Russkaya rech, 1, pp. 20–37. [In Russian].

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-22

Як цитувати

Добробабіна, О. Ю. (2022). МОВНА ПАРАДИГМА В ПОВІСТЯХ Л. ТОЛСТОГО 80-х – 90-х РОКІВ ХІХ ст. Вісник Одеського національного університету. Філологія, 26(1(23), 16–23. https://doi.org/10.18524/2307-8332.2021.1(23).251877

Номер

Розділ

Статті