ЛЕКСИЧНІ ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ КАТЕГОРІЇ ЕКСПРЕСИВНОСТІ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ПРОЗІ

Анотація

Статтю присвячено аналізу експресивної лексики, що функціонує в українському художньому тексті початку ХХІ ст. Схарактеризовано категорію експресивності й визначено основні групи експресивної лексики в художньому тексті. Розглянуто вульгаризми, що вжито з метою створення епатажу та потужного впливу на свідомість адресата. Проаналізовано екзотизми, підпорядковані функції «змішування» українських та іншомовних лексем, усунення меж між мовами, актуалізацію міжмовної і міжкультурної взаємодії. Доведено, що адресант демонструє прагнення спілкуватися з таким читачем, для якого немає мовних меж, який легко сприймає зміни мовного коду, знає основні європейські мови і здатний зрозуміти полілінгвального оповідача. Проаналізовано жаргонізми, що вказують на використання елементів лексичних підсистем окремих соціальних груп та охоплюють кримінальний, військовий, молодіжний та міський жаргон. Обґрунтовано, що в персонажному мовленні жаргонізми маркують мовлення, вказуючи на відповідний соціальний статус мовця, а в авторському мовленні вони підпорядковані авторській інтенції та виражають категорію експресивності. Представлено діалектизми, зокрема лексичні, як такі, що в сучасній прозі маркують авторське мовлення відповідно до того регіону, звідки походить автор, або у якому відбуваються описані події.