МОВНА ТА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕНТИЧНІСТЬ БІЛІНГВА (ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ОПИТУВАННЯ 2022 РОКУ В УКРАЇНІ)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2307-8332.2022.2(26).274988Ключові слова:
білінгвізм, мовна ідентифікація, етнічна ідентифікація, національна ідентифікація, екстралінгвістичні чинникиАнотація
Стаття присвячена вивченню понять мовна та етнічна ідентичність щодо визначення їх у ситуації двомовності в Україні. Функціонування поняття та терміну «етномовна ідентичність» свідчить про безпосередній зв’язок мови та етнічної ідентичності. Етномовна ідентичність є історично мінливим явищем та двостороннім семіотичним, дискурсивним утворенням, яке містить знаки, що маркують межі між своїми та чужими. Натомість, національна ідентичність є формою ототожнення з певним державним устроєм через систему символів та дискурсів, адже держави – це не тільки політичні утворення, але й системи культурного представлення / опису. Національна ідентичність у такому разі постійно підтримується множинними у просторі та часі дискурсивними позиціями, що є нестабільними і мінливими. Результати опитування, що відбулося у травні 2022 року та опубліковано 07.01.2023, дають підстави стверджувати, шо національність більше не є етнічною категорією, й розподіл за нею не відбиває етнічного складу населення. Кривава війна, яку розпочала країна-агресор в Україні, не могла не вплинути на мовний та національно ідентичний вибір українців, які російську мову асоціативно пов’язують з мовою нападників та вважають її «токсичною», свідомо обираючи мовою спілкування українську. Політичні процеси формують відповідні дискурси, що, в свою чергу, здійснює вплив на мовну та національну ідентифікацію. люди дедалі частіше називають себе українцями саме тому, що живуть в Україні, без огляду на походження, і переносять цю громадянську ідентичність на категорію національності, яка традиційно була етнічною. Отже, екстралінгвістичні чинники зумовили зміни у мовній ситуації в країні, де вже переважна більшість розуміє потреби говорити українською мовою. Аксіологічний та емоційний чинники призвели до зниження статусу російської мови та її низький рівень впливу на національну ідентифікацію білінгвів-громадян України.
Посилання
Babii, I. (2021). Language policy of independent Ukraine [Movna polityka nezalezhnoi Ukrainy]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk: mizhvuzivskyi zbirnyk naukovykh prats molodykh vchenykh Drohobytskoho derzhavnoho pedahohichnoho universytetu imeni Ivana Franka. 45 (1). P. 101–106.
Multilingual Europe: trends in policy and practice of multilingualism in Europe [Bahatomovna Yevropa: tendentsii u politytsi i praktytsi multylinhvizmu v Yevropi]. (2012). K.: Lenvit.
Dotsenko, O. (2022). Multilingualism of Ukraine: the discourse of legislative regulation. [Bahatomovnist Ukrainy: dyskurs zakonodavchoho rehuliuvannia]. Aktualni pytannia humanitarnykh nauk. Vyp.56, tom 2. P. 96–103.
Zalizniak, H. M., Masenko, L. T. (2001). The language situation of Kyiv: today and tomorrow [Movna sytuatsiia Kyieva: den sohodnishnii ta pryideshnii]. K.: Vyd. dim «KM Akademiia».
Kulyk, V. (2023). Language and identity in Ukraine at the end of 2022 [Mova ta identychnist v Ukraini na kinets 2022 roku]. URL: https://zbruc.eu/node/114247
Marasiuk, S. (2008). Study of the relationship between the categories “ethnos”, “nation”, “state” in the context of the processes of state formation [Doslidzhennia vzaiemozviazku katehorii «etnos», «natsiia», «derzhava» v konteksti protsesiv derzhavotvorennia]. Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia. 1 (31). P. 45–51.
Masenko, L. T. (2004). Language and society. The postcolonial dimension [Mova i suspilstvo. Postkolonialnyi vymir]. Kyiv: KM Akademiia.
Matveieva, N. (2017). Modern language situation (based on the material of the 2017 mass survey) [Suchasna movna sytuatsiia (na materiali masovoho opytuvannia 2017 roku)]. Mova: klasychne – moderne – postmoderne. Vyp. 3. S. 52–59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Langcmp_2017_3_8
Matuzkova, E. P. (2014). Identity and linguoculture: methodology of study [Identichnost’ i lingvokul’tura: metodologiya izucheniya]: monografiya. Odessa: Izdatel’stvo KP OGT.
Selivanova, O. O. (2008). Modern linguistics: directions and problems [Suchasna linhvistyka: napriamy ta problemy]. Poltava: Dovkillia-K.
The position of the Ukrainian language in Ukraine in 2020. Analytical review. (2020). [Stanovyshche ukrainskoi movy v Ukraini u 2020 rotsi. Analitychnyi ohliad]. URL: http://surl.li/ejvbt
Tkachuk, T. P. (2016). The identification function of language in a bilingual environment (on the example of the city of Vinnytsia) [Identyfikatsiina funktsiia movy v bilinhvalnomu seredovyshchi (na prykladi mista Vinnytsi)]. Teoretychna i dydaktychna filolohiia. Seriia: Filolohiia (literaturoznavstvo, movoznavstvo). Vyp. 23. S. 149–157.
Tren, T. O. (2022). Linguistic self-identification of Ukrainians in the conditions of war [Movna samoidentyfikatsiia ukraintsiv v umovakh viiny]. Mova i pravo. Materialy Vseukrainskoi naukovo-praktychnoi konferentsii. 25 zhovtnia 2022 roku, Dnipropetrovskyi derzhavnyi universytet vnutrishnikh sprav. Dnipro: DDUVS. S. 194–197.
Yavorska, H. M. (2006). Linguistics in the study of interdisciplinary objects (to the analysis of collective identities) [Linhvistyka v doslidzhenni mizhdystsyplinarnykh obiektiv (do analizu kolektyvnykh identychnostei)]. Mova. Liudyna. Svit. Do 70-richchia profesora M. Kocherhana. Zbirnyk naukovykh statei. Vyd. tsentr KNLU. S. 46–59.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.