ПОСТМОДЕРНА ВІЗІЯ ВІДНОСИН «АВТОР-ГЕРОЙ» ЯК АКТУ ТРАНСГРЕСІЇ

Анотація

У центрі уваги автора статті – вирішення проблеми реальності у літературі постмодернізму. Йдеться про суб’єктивний характер сприйняття простору героями двох оповідань. Автором першого з них «Суб’єкт» є польська письменниця та психолог Ольга Токарчук. Автором другого, «Неймовірна справа “Кишенькового оракула”» – український письменник та літературознавець Олександр Міхед. Ключовою подією у кожному з оповідань є руйнація кордону між літературою та дійсністю, між автором та його героєм. В оповіданні Ольги Токарчук персонаж автобіографічного роману на кшталт тіні з казки Х. К. Андерсена намагається захопити життєвий простір свого творця, замінити того. В оповіданні Олександра Міхеда реальна людина – читач (крадій) – настільки ототожнила себе з героєм роману молодої письменниці, що навіть пішла на вбивство авторки заради порятунку вигаданого персонажа, вірячи, що таким чином захищає власне життя від свавілля тієї, хто вигадав цього персонажа. Пропонуються різні мотивування того, що відбувається в оповіданнях. Руйнування кордону між вигаданим та реальним світами в обох оповіданнях може бути відображенням того, як автори бачать процес художньої творчості, художнім дослідженням психічного стану героїв, результатом включення фантастичних мотивів як алюзії на відомі твори письменників-романтиків. Головним чином автор статті пов’язує цей процес в обох оповіданнях із актуальною проблемою сучасної філософії – трансгресії. Вона, у свою чергу, безпосередньо пов’язана з безліччю питань, на які ми намагаємося знайти відповідь. Зокрема – чи настільки міцні межі між вигадкою та дійсністю і чи немає й справді такого, іншого простору (вимірювання), про яке пише П’єр Байяр, у якому літературні герої не менш реальні, ніж ми самі.