ДИНАМІКА НАЗОВНИЦЬКИХ ТЕНДЕНЦІЙ ФУТБОЛЬНИХ КЛУБІВ У РІЗНИХ РЕГІОНАХ ЗАХОДУ УКРАЇНИ В ХХ–ХХІ СТ.

Анотація

У статті проаналізовано назви українських футбольних команд у різних регіонах Заходу України впродовж понадстолітньої історії розвитку футболу в Україні: у період між двома світовими війнами, коли західноукраїнські землі належали до різних держав, а назовницькі тенденції в іменуванні футбольних клубів мали національний характер, проте відрізнялися в різних регіонах; у совєтський період, коли більшість українських етнічних земель увійшла до складу однієї держави, а футбольне назовництво зазнало уніфікації – із відчутним тоталітарним впливом совєтського колоніалізму; і після відновлення української незалежности, коли поєднано різні назовницькі тенденції  національну, постколоніальну та комерційну, внаслідок чого утворився еклектичний симбіоз найменувань українських футбольних команд. У всі періоди історії національного футболу власні назви клубів утворено семантичним способом з обидвома його різновидами: онімізацією та трансонімізацією. З-поміж онімів, які найчастіше були мотиваційною базою для називання українських футбольних команд у різні періоди, зафіксовано топоніми, гідроніми, ороніми. У міжвоєнний час величезний відсоток назв футбольних клубів мотивовано найменуваннями українських молодіжних організацій, а в совєтський період – номінаціями всесоюзних фізкультурно-спортивних товариств і назвами підприємств, при яких створено футбольні команди. Розмаїття груп апелятивів, що були мотиваційною базою для найменування футбольних команд у першій половині ХХ ст., змінили уніфіковані назви, мотивовані номінаціями людей за сферою діяльності, професією чи родом занять, а також назвами продукції підприємств, при яких функціювали футбольні клуби. Комерційний чинник, вплив якого відчутний із 90-х рр. ХХ ст., зумовив появу еклектичних назв, часто з двох складників, одним із яких є найменування спонсора.