ОБРАЗ КРИМУ В ЕСЕЇСТИЦІ Л. ДЕРЕША

Анотація

У статті проаналізовано образ Криму в есеїстиці Любка Дереша. обʼєктом дослідження став цикл есеїв «Колоніальні записки із Криму», написаний автором у 2007 році. Основу циклу складають подорожні есеї, написані під враженням Бахчисараю та Євпаторії. Твір рясніє тюркізмами, описами кримських краєвидів, розповідями про екзотичні кримські традиції, обряди, страви і відстоює таку думку: ніхто з можновладців не розуміє кримські проблеми по-справжньому, найкраще ці проблеми відчувають лише татари. Аналізована есеїстика, з одного боку, поєднує ландшафт із семіотикою обраного локусу, а, з іншого, постачає в галузь творчої свідомості цілі тематичні комплекси геопоетичного бачення автора. Незважаючи на оригінальність дерешівського бачення в описах євпаторійських ландшафтів та культурних памʼяток, очевидна реалізація в тексті певних літературних кліше про радянський слід на цій території. Історія та географія Криму стала для Любка Дереша темою геопоетичного осмислення цього благословенного місця, а також порівняння його зі своїм, західним краєм. Для Любка Дереша Крим – не місце російської слави, яке віками навіювалося у свідомості багатьох читачів, а передусім обитель кримських татар, їх рідна земля, їхня домівка. Своєю творчою свідомістю письменник перетворює реальну географію Криму, оформлює новий ментальний обʼєкт на основі приватного досвіду перебування в ньому та встановлення духовних звʼязків у вигляді есеїстичного бачення та спорідненої уваги. Любко Дереш створює свій міф про Крим як автентичну територію кримських татар, відштовхуючись від реалій географічного простору, що йому відкрився, репрезентує читачеві геопоетичний образ цієї території у своєму індивідуально-авторському баченні винятково як кримськотатарську землю.