«ЖИТТЯ ПІД ЗНАКОМ УНІВЕРСИТЕТУ»: КРЕДО ДЕКАНА, ПРОФЕСОРА Є. М. ЧЕРНОІВАНЕНКА

Анотація

Якщо пишеш спогади, то інколи це значить людини вже немає, й ти починаєш замислюватися про те, що життя швидкоплинне, як би банально це не звучало. Спогади… не віриться й до сьогодні. Із пам'яті виринають певні моменти, що, на перший погляд, здаються у якомусь хаотичному порядку, але через деякий час вони, наче мозаїка, створюють візерунки історій, подій. Після першої асоціації, що ти не можеш повірити в те, що Євгена Михайловича вже немає, далі виринає зі спогадів відчуття якогось всеохопливого спокою, рівноваги та впевненості, які випромінював Євген Михайлович, хоча наприкінці його життя від нього самого дізналася, що він був запальною людиною. Це для мене була несподіванка, яка мене дуже здивувала, якась кардинально відмінна риса особистості, хоча в різних обставинах і з різними людьми ми відкриваємо різні грані нашого характеру, це ж не секрет. Також для мене стало відкриттям, що Євген Михайлович був затятим бітломаном, він дуже полюбляв «Beatles» та все, що з ними пов’язано: від творчості до сувенірів.